Статті

Управління вартістю проект починається з планування його бюджету. Нотатка Майка Ньюелла присвячена методам планування бюджету проекту, що базуються на побудові вартісних оцінок.

Вартісна оцінка — це оцінка можливої вартості тих ресурсів, які будуть потрібні для виконання робіт, передбачених проектом.

Вартові оцінки розраховуються протягом усього проекту. Щоб дати проекту дозвіл на старт, необхідно спочатку перевірити концептуальні (передпроектні) оцінки його вартості. На цьому етапі використовується попередня оцінка, так звана оцінка порядку величини (order of magnitude estimate), відмінність якої від реальної вартості лежить в інтервалі від -25% до + 75%. Під час реалізації проекту потрібні точніші оцінки. У цьому визначення кошторисної вартості (budget estimates) виробляється з точністю від -10% до +25%. І нарешті, до моменту вироблення узгодженої базової ціни проекту (project cost baseline) необхідно провести остаточну вартісну оцінку (definitive estimate), значення якої не повинно бути меншим від реальної більш ніж на 5% і перевищувати її більш ніж на 10%.

На ранніх стадіях проекту невизначеність у розумінні реального обсягу робіт проекту ще надто велика, і немає жодного сенсу у витратах зусиль на те, щоб на кожній стадії проекту робити точніші вартісні оцінки, ніж це необхідно на поточний момент.

Існує кілька загальноприйнятих методів розрахунку вартісних оцінок. Кожен може вибрати метод, що забезпечує необхідну точність оцінки та відповідний його можливостям за грошовими та трудовими витратами на проведення найвартіснішої оцінки.

Метод оцінки «згори донизу»

Метод оцінки вартості «згори донизу» (top down estimate) використовується для оцінки витрат на ранніх стадіях проекту, коли інформація про проект ще дуже обмежена. Сенс такої укрупненої експертної оцінки полягає в тому, що вона проводиться узагальнено і проект оцінюється в цілому за одним показником. Оцінка зручна тим, що не потребує великих зусиль та часу. Недоліком є не така висока точність, яка могла б бути при більш детальній оцінці.

Метод оцінки «знизу нагору»

Метод оцінки «знизу вгору» необхідний вироблення узгодженої базової ціни проекту чи остаточної вартісної оцінки проекту. Назва методу відображає спосіб розрахунку вартісної оцінки — метод передбачає оцінку витрат на детальних рівнях проекту, а потім підсумовування витрат на вищих рівнях узагальнення для отримання оцінки вартості (кошторису) всього проекту. Для здійснення такого «згортки» витрат можна використовувати структуру декомпозиції робіт (СДР або WBS) проекту. Перевага цього методу полягає в точності одержуваних результатів, що у свою чергу залежить від рівня деталізації при оцінці витрат на нижніх рівнях розгляду. З математичної статистики відомо, що чим більше деталей додається до розгляду, тим вища точність оцінки.

Недоліком цього методу є те, що витрати коштів і часу на виконання детальної оцінки значно вищі.

Метод оцінки «за аналогом»

Метод оцінки «за аналогом» є одним із різновидів методу оцінки «згори донизу». Суть його полягає в тому, що для передбачення вартості проекту, що оцінюється, використовуються фактичні дані про вартість раніше виконаних проектів. В основі цього методу лежить ідея, що всі проекти чимось схожі між собою.

Якщо подібність між проектом-аналогом і проектом, що оцінюється, велика, то результати оцінки можуть бути дуже точними, в іншому випадку оцінка буде проведена неправильно.

Нехай, наприклад, потрібно розробити новий програмний продукт, і його модулі аналогічні модулям іншого, вже розробленого продукту, але повинні містити більшу кількість команд. За характером роботи попередній та майбутній проекти дуже схожі. Якщо обсяг робіт у новому проекті на 30% більший, ніж у попередньому, то метод оцінки «за аналогом» дозволяє припустити, що й вартість нового проекту буде на 30% більша за вартість попереднього (зрозуміло, за незмінної вартості ресурсів. — Прим. ред. ).

Методи параметричних оцінок

Методи параметричних оцінок схожі на метод оцінки «за аналогом» і є різновидом методу «згори донизу». Притаманна їм точність не краща і не гірша за точність методу оцінок «за аналогом».

Процес оцінки за параметром полягає у знаходженні такого параметра проекту, зміна якого тягне за собою пропорційну зміну вартості проекту. Математично параметрична модель будується на основі одного або кількох параметрів. Після введення в модель значень параметрів в результаті розрахунків одержують оцінку вартості проекту.

Якщо параметричні моделі різних проектів схожі величину витрат і значення самих параметрів легко підрахувати, то точність параметричної оцінки майбутнього проекту можна підвищити. Якщо, наприклад, є два виконані проекти, причому вартість одного з них більша за вартість оцінюваного проекту, а вартість іншого — менша, і параметрична модель справедлива для обох виконаних проектів, то точність параметричної оцінки вартості майбутнього проекту і надійність використання параметра будуть досить високі.

Оцінювання можна проводити також за допомогою безлічі параметрів. В цьому випадку кожному параметру в залежності від його значущості приписується ваговий коефіцієнт, і оцінка вартості здійснюється згідно з багатопараметричною моделлю.

Приклади

Будівництво будинку коштує 115 дол. за квадратний фут, отже, будівництво будинку площею 1000 квадратних футів обійдеться в 115 тис. дол. Розробка програмного продукту коштує 2 дол.. Будівництво офісної будівлі коштуватиме 254 дол. за квадратний фут, плюс 54 дол. за куб. фут, плюс 2 тис. дол. за акр землі і т.д.

Автор: Майк Ньюелл, віце-президент компанії PSM Consulting, член Інституту управління проектами (PMI). Опубліковано у журналі «Директор ІС», N 2, 2002 рік